Причины и лечение кольцевидной эритемы: доступная информация о редком заболевании

Опубликовано: 03.11.2021 10:00:00 Обновлено: 03.11.2021

Крапивница – аллергическое заболевание, причины которого у детей и взрослых могут быть самыми разными. Основной симптом болезни – появление на коже высыпаний в виде волдырей, которые сильно зудят и напоминают ожог крапивой.

По данным статистики, 25% всего населения планеты хотя бы раз в жизни сталкивалось с этой патологией, в основном, это дети, женщины в возрасте до 40 лет. При постоянном контакте с аллергеном заболевание переходит в хроническое, а в половине всех случаев сопровождается отеком Квинке.

Причины развития крапивницы

Крапивница никогда не развивается сама по себе, для этого обязательно есть причина. В некоторых случаях выявить ее не составляет труда, но иногда сделать это оказывается затруднительно.
Чаще всего крапивница у детей проявляется после использования в лечении каких-то препаратов или употребления в пищу определенных продуктов питания. Самыми аллергенными для малышей считаются мед, орехи, рыба, пищевые добавки в продуктах, специи, колбасные изделия, полуфабрикаты. Поэтому их не рекомендуется давать детям до 3 лет.

Также к провоцирующим факторам можно отнести:

• укусы насекомых;
• присутствие в организме паразитов;
• пыльцу растений;
• плесень;
• химические вещества, в том числе из разряда домашней химии;
• латекс;
• ультрафиолетовое излучение;
• вибрацию.

Однако не всегда можно выяснить, на что именно у пациента развилась аллергическая крапивница. Примерно у трети всех пациентов с этим диагнозом причины болезни даже после многочисленных тестов и анализов так и остаются неизвестными.

Симптомы крапивницы

Основное проявление – появление на коже пятен красного или розового цвета, самой разной формы, и волдырей, размер которых может достигать нескольких сантиметров. Может появиться небольшой отек, который постепенно исчезает на протяжении суток, редко двух.
Если отечность затрагивает более глубокие слои кожи или слизистые, может получиться отек Квинке – опасное для жизни состояние, требующее немедленного медицинского вмешательства.

Сыпь при аллергической крапивнице всегда сопровождается нестерпимым зудом, а некоторые пациенты описывают его как невыносимое жжение. Яростное расчесывание таких участков может привести к инфицированию эпидермиса с дальнейшим осложнением в виде гнойничков и ран.

К второстепенным проявлениям крапивницы можно отнести:

• головную боль;
• повышенную температуру;
• расстройство сна;
• беспокойство;
• нарушение аппетита.

По характеру протекания аллергическое заболевание делится на два вида.
Острая крапивница диагностируется чаще всего. Волдыри и отечность кожи при этой форме появляются совершенно внезапно, порой на фоне прекрасного самочувствия человека. Чаще всего вызывается какими-то внешними причинами, продуктами питания. Бывает и после использования лекарств, особенно при самолечении. Симптомы проходят самостоятельно в срок от нескольких дней до нескольких недель.

Хроническая крапивница – состояние, при котором симптомы продолжают сохраняться на протяжении более чем 6 недель от момента первых высыпаний на коже. Для этого варианта характерно волнообразное течение, когда периоды полного отсутствия симптомов (выздоровление) резко сменяются обострениями с появлением новой порции пятен и волдырей. Это сопровождается невыносимым зудом и быстрым развитием отека Квинке. Появившиеся элементы сыпи могут сливаться друг с другом, охватывая все новые и новые участки кожи.

Иногда периоды полного благополучия без симптомов могут протекать длительно – до 10 лет.

Детская крапивница – это аллергическое заболевание кожи, которое чаще всего развивается на фоне уже имеющегося экссудативного диатеза и появляется из-за продуктов питания, введенных в качестве прикорма.

Замечено, что этот вид аллергии в основном развивается у малышей, которые находятся на искусственном вскармливании или питаются продуктами, не соответствующими их возрасту.

Причины пятен на коже в виде кольца

Пятна на коже в виде кольца могут представлять собой кольцевидную эритему, которая также носит наименование стойкой или анулярной эритемы. Этот недуг может вызываться различными факторами и склонен к рецидивам. Чаще всего его диагностируют у детей, подростков и молодых мужчин.

На сегодняшний день точные причины развития кольцевидной эритемы пока не известны ученым. Однако специалисты делают некоторые предположения о связи между ее возникновением и воздействием определенных факторов — вирусов, инфекций и прочих проблем со здоровьем.

Центробежное пятно Дарье

Происхождение кольцевидной эритемы Дарье вызывает особенно много вопросов у ученых, так как выявить причины появления такого недомогания пока совершенно не удалось.

Некоторые специалисты предполагают, что развитие данной разновидности недуга может быть связано с грибковыми поражениями кожи. Также есть теория, что в основе кожной симптоматики находятся аутоиммунные процессы или генетическая предрасположенность. Еще эритема Дарье может возникать под воздействием некоторых медикаментов.

Для каких заболеваний характерна?

Развитие кольцевидной эритемы может провоцироваться рядом недугов, представленных:

• Патологиями пищеварительного тракта.
• Различными видами интоксикации организма.
• Бактериальными и вирусными поражениями.
• Фокальными инфекциями, представленными тонзиллитом, холециститом, остеомиелитом, гайморитом и пр.
• Нарушениями в деятельности иммунной системы.
• Грибковыми недугами кожи.
• Эндокринными болезнями.
• Онкологическими процессами. Эритема может быть частью паранеопластического синдрома (симптомокомплекса раковых заболеваний).
• Паразитарными инфекциями.
• Диспротеинемией (при данном состоянии нарушается соотношение белков в теле).

Так как на сегодняшний день механизм развития кольцевидной эритемы остается пока что не изученным до конца, пока нет возможности выяснить, какие факторы способны запустить ее прогрессирование. Это несколько затрудняет терапию и уменьшает ее эффективность.

Аннулярное покраснение при ревматизме

Возникновение кольцевидной эритемы иногда может быть специфическим проявлением ревматизма в активной фазе. Такая патология чаще всего диагностируется в детском и подростковом возрасте, а также у взрослых пациентов до 30 лет. Красные пятна на коже могут появляться в различные фазы ревматического процесса, они могут наблюдаться при полиартрите либо ревмокардите, а иногда становятся явными до возникновения прочих симптомов ревматизма. При текущем ревматическом процессе эритема может предупреждать об очередной атаке недуга либо его обострении.

Кольцевое пятно при вирусных инфекциях

Некоторые вирусные инфекции могут привести к изменениям в работе организма и спровоцировать появление мигрирующей эритемы. Это хронический недуг, который схож по своим особенностям с дерматозом. Чаще всего его диагностируют у мужчин среднего возраста, и врачи уверяют, что данная форма недуга поддается терапии проще, чем остальные виды кольцевидной эритемы. Возможно появление мигрирующей эритемы после укусов клещей и прочих насекомых.

Осложнения крапивницы

Важно знать, как выглядит крапивница, и уметь правильно оказывать первую помощь. Это поможет предупредить развитие тяжелых осложнений, которые могут привести к летальному исходу.
Часто крапивница сопровождается отеком Квинке, который еще называют ангионевротическим. Особенно опасно его развитие в области гортани, так как он может сдавить трахею и нарушить дыхание.

Еще одно серьезное осложнение – анафилактический шок. Это опасная для жизни аллергическая реакция немедленного типа, которая возникает при повышенной чувствительности организма человека к тому или иному аллергену. Обычно развивается при повторном контакте с аллергеном и требует немедленной медицинской помощи.

Диагностика крапивницы

Перед началом лечения важно понять, на что именно у человека такая сильная аллергическая реакция. Только удалив из привычной жизни этот провоцирующий фактор, можно не бояться, что симптомы крапивницы появятся снова, а такое возможно даже после проведенной правильной терапии.
Чаще всего данный вид аллергии появляется на продукты питания. Установить, от чего именно появились высыпания, можно по анализу крови: выявляется уровень антител IgE к смеси пищевых аллергенов. В первую очередь нужно диагностировать наличие аллергической реакции на:

• орехи;
• овощи и бобовые;
• цитрусовые и фрукты;
• морепродукты;
• муку злаковых и кунжутных;
• фрукты и бахчевые;
• детские смеси;
• рыбу;
• мясо;
• грибы;
• чай листовой;
• козье молоко.

Кроме продуктов питания, аллергические проявления могут быть и на другие вещества, которые окружают нас в жизни практически повсюду:

• плесневые грибки;
• пыльца раннецветущих деревьев;
• пыльца позднецветущих деревьев;
• пыльца сорных трав;
• эпителий домашних животных;
• домашняя пыль;
• клещ домашней пыли;
• перо домашней птицы.

Для выявления точного вида аллергена проводятся аллергопробы на определенные продукты питания. Часто бывает, что высыпания появляются из-за используемых в кулинарии приправ и трав: паприки, тмина, гвоздики, базилика, имбиря, эстрагона, тимьяна, майорана, укропа, лаврового листа, черного перца, ванили.
Аллергенными могут оказаться и некоторые породы рыб: треска, палтус, скумбрия, а также мясо кальмаров. Но порой аллергическая реакция в виде крапивницы развивается и на такие привычные нам продуты, как:

• огурец;
• абрикос;
• вишня;
• помидор;
• слива;
• виноград;
• хурма;
• морковь;
• свекла;
• арбуз.

Все тесты проводятся только специалистом-лаборантом. Нельзя самостоятельно определять наличие аллергии в виде крапивницы на тот или иной продукт питания или вещество. Это может оказаться опасно для жизни, так как возможно развитие не только отека Квинке, но и анафилактического шока.

Диагностика

Даже опытные врачи могут сталкиваться с некоторыми сложностями при диагностике кольцевидной эритемы, ведь ее проявления напоминают многие дерматологические недуги, начиная от себорейной экземы и лишая и оканчивая сифилисом. Поэтому для постановки точного диагноза может потребоваться:

• Микроскопическое исследование соскоба с кожи.
• Выполнение разных анализов крови.
• Гистология биоптата (материала с пораженного участка).
• Проведение комплекса микологических анализов.

Для выяснения точных причин появления эритемы иногда требуется консультация прочих узких специалистов, например, ревматолога, гастроэнтеролога, эндокринолога и онколога.

Первая помощь при крапивнице

Важно, чтобы в домашней аптечке всегда лежали препараты от аллергии, так как крапивница у взрослых, да и у ребенка тоже, может появиться в любой момент. Препараты от аллергии могут быть в форме капель или таблеток. Современные средства не вызывают сонливости и у них практически нет побочных эффектов.
Врачи рекомендуют иметь в домашней аптечке для устранения крапивницы и зуда капли Фенистил, которые можно использовать с детского возраста, таблетки Эриус, отличающиеся длительным антигистаминным эффектом после приема, Лоратадин, который помогает справиться с отеком Квинке, часто сопровождающим крапивницу.

Важно принять лекарство при первых же симптомах, не дожидаясь ухудшения общего состояния. Если через 20 минут от момента приема не произошло улучшений, следует вызвать «Скорую помощь».

Народные средства и рецепты

Параллельно с традиционными средствами можно использовать методы лечения травами. Проверенные рецепты:

• насыпать в прогретый термос 2 ложки сухой арники, влить 2 стакана кипятка. Закрыть емкость и, укутав одеялом, настоять сутки. Процеженный настой пить 5 раз в день по 1 чайной ложке. Хранить средство в холодильнике;
• 100 г сухого корня арники размельчить в порошок. Добавить равное количество растопленного свиного или гусиного жира. Держать смесь на водяной бане 3 часа, время от времени помешивать. Поместить средство в фарфоровую или стеклянную посуду и плотно закупорить. Обрабатывать эритемы 3 раза в день;
• 10 г сухой белой омелы залить 0,5 л спирта. Настаивать месяц, периодически встряхивая бутылку. Средство отфильтровать. Принимать каждый день вечером перед едой по 25-30 капель, запивая водой. Пропить месяц, сделать паузу, через 30 дней можно пройти повторный курс. Омела – ядовита, поэтому очень важно контролировать дозировку.

Для более успешного лечения важно нормализовать работу желудочно-кишечного тракта. Необходимо регулярно делать мятный, мелиссовый или брусничный чай. Принимать средство перед едой или в промежутках между ее приемом. За день нужно выпивать не меньше 1 стакана.

Узнайте интересные подробности о лечении герпеса на губах при беременности.

О лечении нейродермита у взрослых в домашних условиях прочтите по этому адресу.

Если перейти сюда то можно узнать как и чем лечить псориаз волосистой части головы.

Лечение крапивницы

Единственный способ избавиться от заболевания – не допускать контакта с аллергеном, который предварительно выявляется лабораторными тестами. Если же тестирование не выявило провоцирующий фактор, а крапивница имеет эпизодический характер, то прием антигистаминных препаратов быстро устранит симптомы.
Во время лечения рекомендуется соблюдать диету, которая при крапивнице поможет предотвратить повторное появление заболевания. В меню следует включать только гипоаллергенные продукты: нежирное отварное мясо, супы на вторичном мясном бульоне или вегетарианские. Из круп лучше выбирать рис, гречку, овсянку. Рекомендуются нежирный творог, натуральный йогурт, яблоки, компот из сухофруктов, за исключением изюма, цельнозерновой хлеб.

Из меню на время лечения следует исключить цитрусовые, орехи, рыбу и все морепродукты, шоколадные изделия, копчености, кофе, яйца, мед, покупную сдобу.

Лечение проводится врачом-дерматологом и аллергологом-иммунологом. Для местного нанесения эффективными будут мази от крапивницы, которые не только снимают зуд, но и устраняют отек, покраснение и чувство жжение на коже. Одним из самых эффективных считается гель Диметинден, который надо наносить тонким слоем на пораженный участок кожи до 4-х раз в сутки.

В виде таблеток назначается курс антигистаминных препаратов. Также врач может назначить от крапивницы препараты глюконата кальция или кальция хлорида. Они помогают уменьшить проявления аллергии, однако вводить их следует только под контролем врача в процедурном кабинете.

Если антигистаминные препараты не дают желаемого эффекта быстро, а также при тяжелых формах крапивницы, используются кортикостероиды, которые можно наносить на кожу или принимать в форме таблеток или инъекций.

Архів

Скорочений виклад

Sylvia Hsu, Elaine H. Le, Mohamad R. Khoshevis Am Fam Physician 2001;64:289-96

Кільцеподібні ураження шкіри трапляються дуже часто і відразу впадають у вічі, проте іноді можуть становити труднощі для діагностики. Вони мають вигляд кільцеподібних або овальних макул або плям з еритематозною периферичною частиною та просвітленням у центрі. Найчастіша їх етіологія в дорослого населення — дерматофітоз, який можна успішно діагностувати без біопсії. Проте інші захворювання можуть проявлятися майже так само (табл. 1). Лікар мусить виключити інші захворювання, особливо якщо попереднє лікування дерматофітозу було безуспішним.

Таблиця 1. Порівняння захворювань, які проявляються кільцеподібними ураженнями шкіри

Примітки. УФА — ультрафіолетове світло типу А (довжина хвилі 320–400 нм), УФВ — ультрафіолетове світло типу В (довжина хвилі 290–320 нм).

ДЕРМАТОФІТІЯ ТУЛУБА

Дерматофітія тулуба — поверхнева грибкова інфекція шкіри (за винятком локалізації на кистях, стопах, скальпі, обличчі та промежині). Найчастіші збудники належать до родів Trichophyton, Microsporum

та
Epidermophyton
. У США найчастіше виявляють
Trichophyton rubrum, Trichophyton tonsurans, Trichophyton mentagrophytes
та
Microsporum canis
. Усі дерматофіти є аеробами та здатні засвоювати кератин, завдяки чому можуть проникати у зроговілі шари шкіри.

Люди інфікуються збудниками дерматофітії через тісний контакт з інфікованими особами, тваринами або землею. Іноді трапляється самозараження через інфіковані нігті, скальп або стопи. Пік захворюваності спостерігається в постпубертатному віці, хоча трапляються пацієнти і доюнацького віку. Представники обох статей хворіють з однаковою частотою. Основні фактори ризику — особливості клімату та звичок людей. Грибковим інфекціям сприяє тепле вологе середовище (громадські душові, басейни) та користування чужими рушниками, одягом та предметами туалету. Тривале застосування системних кортикостероїдів підвищує ризик появи таких грибкових інфекцій.

У пацієнтів на шкірі виявляють чітко демарковані, еритематозні бляшки або папули, які з часом можуть поступово збільшуватися. На їх країх відбувається активний процес ураження, вони можуть бути трохи піднятими або покритими лусочками (рис. 1).

Рис. 1.

Чітко демарковані, еритематозні бляшки з піднятими краями, покритими лусочками, при дер­мато­фітії тулуба.

Обстеження за допомогою розчину KOH

Для встановлення діагнозу необхідно мікроскопічно виявити грибок у препараті, обробленому розчином KOH. Лезом скальпеля легенько (щоб не викликати кровотечі та болю) злущують лусочки з активного краю елементу. Їх переносять на предметне скельце і накривають накривним скельцем. Додають краплю 10–15% розчину KOH з димексидом або без нього. Після цього скельце обережно нагрівають (препарати з димексидом не потребують нагрівання). Надмірне нагрівання або кип’ятіння зразка призведе до кристалізації KOH, зумовлюючи артефакти.

Спочатку зразок обстежують при малому збільшенні мікроскопа. Під дією KOH та нагрівання клітинна мембрана кератиноцитів розчиняється, завдяки чому можна легко побачити довгі, прямі або хвилясті гіфи грибка. Ці структури також можуть розгалужуватися, вони однакового діаметра. Якщо повторне обстеження за допомогою розчину KOH дає негативні результати, а в пацієнта клінічно підозрюють дерматофітну інфекцію, необхідно взяти посів (результат можна очікувати через 2–4 тижні).

Лікування дерматофітії тулуба

Хоча лікування дерматофітії тулуба за допомогою численних місцевих та системних протигрибкових препаратів відносно просте, слід уникати повторного інфікування. Після лікування слід уникати контакту з інфікованими людьми, тваринами або землею. При локалізованих ураженнях спочатку краще спробувати місцеве лікування топічними імідазолами (клотримазол та міконазол) або алиламінами (нафтифін, тербунафін чи бутенафін).

Системні протигрибкові препарати (гризеофульвін, тербінафін або ітраконазол) показані при кільцеподібному лишаю, резистентному до місцевого лікування, або при його непереносимості; важкому перебігу або масивному ураженні; хронічній інфекції; первинному або вторинному імунодефіциті; ураженні дерматофітозом ділянок шкіри з гіперкератозом (долоні та ступні). Хоча кетоконазол також ефективний, для нього характерні потенційно небезпечні побічні прояви: ушкодження печінки та пригнічення обміну стеринів. Тривалість звичайного курсу оральної терапії становить 2 тижні. На жаль, системні протигрибкові препарати дорогі та можуть взаємодіяти з іншими ліками.

РОЖЕВИЙ ЛИШАЙ

Рожевий лишай — поширена самообмежена псоріазоморфна висипка, яка може нагадувати дерматофітію тулуба. Хоч його етіологія достеменно не відома, сучасні дані вказують на те, що це може бути вірусна екзантема. Рожевий лишай звичайно трапляється у хворих віком 20–40 років, пік захворюваності спостерігається в підлітків та дорослих молодого віку. Жінки хворіють частіше, характерна сезонність навесні та влітку.

Хоча більшість елементів висипки у хворих з рожевим лишаєм представлені макулами, папулами та бляшками, первинне вогнище (“материнська бляшка”) може мати вигляд кільцеподібного ураження шкіри з гіперемійованими, трохи піднятими краями, дрібними лусочками та просвітленням у центрі (рис. 2). Первинне вогнище звичайно представлене однією макулою овальної форми на тулубі діаметром 2–10 см. Хоча більшість пацієнтів, за винятком тих, які мають висипку, є безсимптомними, у 5% випадків перед появою первинного вогнища виникає біль голови, нездужання, артальгії, дрощі, блювання, діарея та нервозність. Протягом 7–14 днів з’являється висипка, яка нагадує первинне вогнище: невеликі овальні макули жовтувато-бурого кольору з “комірцевими” лусочками на периферії. Ці елементи розміщені звичайно симетрично з обох сторін, можуть локалізуватися на будь-якій ділянці тіла, особливо на шиї, тулубі та проксимальній ділянці кінцівок. Оскільки висипка розташовуються уздовж ліній Лангера на шкірі, вона має характерний вигляд “новорічної ялинки”.

Рис. 2.

Жовтувато-бурі плями з дрібними лусочками по краях у хворих з рожевим лишаєм.

Ефективного лікування рожевого лишаю немає, тільки хворі з вираженим свербежем отримують полегшення від місцевого застосування кортикостероїдів та оральних антигістамінних засобів. У важкиж випадках показане лікування ультрафіолетовим світлом типу А чи В або системними кортикостероїдами. Протягом 6–8 тижнів можливе спонтанне зникнення висипки, у цей час продовжують появлятися нові елементи висипки, тоді як старі поступово зникають. Менш як 3% хворих страждають від рецидивів. У пацієнтів з рожевим лишаєм слід виключити сифіліс, оскільки при цих захворюваннях висипка подібна.

КІЛЬЦЕПОДІБНА ГРАНУЛЬОМА

Кільцеподібна гранульома — ідіопатичне самообмежене шкірне захворювання з доброякісним перебігом, яке часто трапляється в дітей та дорослих і характеризується появою гладких кільцеподібних бляшок та папул кольору шкіри. Висипка звичайно з’являється на руках, стопах, зап’ястях та щиколотках, хоча може виникати на будь-якій ділянці тіла. Хоча захворювання в основному перебігає безсимптомно, деякі хворі можуть скаржитися на легкий свербіж. Кільцеподібна гранульома частіше трапляється в жінок, у більшості пацієнтів хвороба розвивається до 40-річного віку.

Кільцеподібну гранульому розділяють на локалізовану, генералізовану, перфоративну, підшкірну та актинічну (на шкірі, на яку падають сонячні промені).

Найбільш поширеною клінічною формою є локалізована

кільцеподібна гранульома, яка трапляється приблизно в 75% випадків. У пацієнтів звичайно виявляють одну або кілька еритематозних або кольору шкіри папул, які можуть розміщуватися ізольовано одна від одної або зливатися у бляшки (рис. 3). Елементи висипки мають гладкі, припідняті краї, їх діаметр становить 1–5 см. Найчастіше уражаються ноги, а долоні, скальп та ступні залишаються інтактними. На відміну від дерматофітії тулуба, елементи висипки при кільцеподібній гранульомі не супроводжуються злущенням шкіри, появою везикул чи пустул. Приблизно в половини пацієнтів з локалізованою кільцеподібною гранульомою протягом двох років настає спонтанне одужання.

Рис. 3.

Бляшки з трохи піднятими гіперемованими краями без злущення у хворих з кільцеподібною гра­ну­льо­мою.

При генералізованій

формі висипка більш поширена, спостерігається 10 або більше елементів. При цій формі спонтанне одужання менш імовірне порівняно з локалізованою формою, настання ремісії через менш як 3–4 роки також сумнівне.

Перфоративна

кільцеподібна гранульома характеризується дрібними папулами з подібним на пупок втягненням у центрі, які переважно локалізуються на кистях та пальцях. При
підшкірній
КГ виникають великі вузли кольору шкіри, які можуть розміщуватися в нижніх шарах дерми або підшкірній жировій клітковині.

Хоч етіологія КГ достеменно не відома, вважають, що захворювання зумовлюється васкулітом, травмою, активацією моноцитів або реакцією сповільненої гіперчутливості IV типу.

Діагноз базується на клініці. Лабораторні тести малоінформативні, проте у хворих з генералізованою КГ частіше трапляється порушення толерантності до глюкози.

Оскільки КГ — самообмежене та звичайно безсимптомне захворювання, лікування не потрібне. У хворих з симптоматичним перебігом та в осіб, занепокоєних косметичним дефектом, можна спробувати такі методи лікування: ін’єкції кортикостероїдів у місця уражень, місцеві кортикостероїди, електрозневоднення, кріотерапію, лікування ультрафіолетом та системними препаратами, такими як дапсон, колхіцин або делагіл. Хоч у деяких пацієнтів завдяки цим засобам симптоматика зменшується, жоден з них не має помітної переваги над іншими і не забезпечує одужання. Враховуючи варіабельність перебігу хвороби, про ефективність методів лікування судити важко.

САРКОЇДОЗ

Саркоїдоз — ідіопатичне полісистемне захворювання, яке характеризується розвитком постійних гранульом практично в кожній системі органів тіла, найчастіше в легенях, шкірі, печінці, селезінці, очах, слинних залозах та лімфовузлах (особливо в середостінні). Хоча саркоїдоз трапляється в будь-якому віці, найвищий ризик у дорослих молодого віку (20–40 років).

Перебіг хвороби різноманітний: від безсимптомного до блискавичного. Типові зміни на шкірі — інфільтровані папули та бляшки, підшкірні вузли та інфільтрація старих рубців — можуть з’являтися і зникати з часом. Найчастіші форми ураження — папули бурого або багряного кольору діаметром 1–3 см з мінімальними змінами епідермісу на обличчі, особливо біля орбіт та носогубних складок, і навіть на слизових. Ураження великого розміру можуть зливатися, маючи вигляд кільцеподібних уражень шкіри або бляшок (рис. 4).

Рис. 4.

Ущільнені гіперемовані бляшки при саркоїдозі.

Діагноз базується на клініці, результатах гістологічного і рентгенологічного обстеження. Двостороння лімфаденопатія коренів легенів практично патогномонічна для саркоїдозу. У разі підозри на саркоїдоз важливо провести обстеження для виявлення уражень шкіри, з яких можна легко взяти біопсію, не застосовуючи інвазивніші діагностичні процедури. У 85–90% хворих гістологічне підтвердження діагнозу також можна отримати за допомогою змивів з бронхоальвеолярного дерева та трансбронхіальної біопсії легень.

Хоча саркоїдоз — невиліковне захворювання, його симптоматику можна ефективно полегшити за допомогою системних кортикостероїдів. Показання до лікування: задишка, кашель та дисемінований інвалідизуючий перебіг хвороби. Хворим, які резистентні до кортикостероїдів або не переносять їх, призначають гідроксиделагіл, делагіл, метотрексат або талідомід. При локалізованому шкірному ураженні кортикостероїди можна застосовувати місцево або вводити у вогнища ураження.

ЛЕПРА

У США більшість випадків лепри трапляється в осіб, які проживали за кордоном, зокрема в Азії, Африці та Латинській Америці. Хворобу викликають кислотостійкі бактерії Mycobacterium leprae

, які передаються від людини людині повітряно-краплинним шляхом. Ризик передачі збудника через побутові контакти низький. Хоча діти більш сприйнятливі до лепри, ніж дорослі, 95% людей мають імунітет до лепри. Інкубаційний період триває 3–20 років.

M. leprae

найкраще росте при температурі 35,6°C, тому збудник має тропізм до холодніших ділянок тіла: шкіри, периферійних нервів та очей, залишаючи інтактними промежину, аксилярні складки та волосисту ділянку голови. Клінічна картина буває різноманітною залежно від реакції організму господаря на інфекцію. У пацієнтів з туберкулоїдною формою лепри завдяки добре функціонуючій клітинній ланці імунітету з’являється декілька макул або бляшок еритематозного або фіолетового кольору з чіткою демаркаційною лінією (рис. 5). В осіб з темним кольором шкіри ці елементи бувають гіпопігментованими. Висипка може супроводжуватися злущенням шкіри, алопецією і, що найважливіше, — анестезією. Нерви, інфільтровані бактеріями, ушкоджуються запальними клітинами, унаслідок чого порушується їхня сенсорна та моторна функція і вони стають помітними при пальпації. У пацієнтів з лепроматозною формою лепри наявний дефект клітинної ланки імунітету, у них виникають двосторонні симетричні макули та папули значної площі, які можуть зливатися або перетворюватися на вузли. У цих хворих наявна велика кількість бактерій.

Рис. 5.

Бляшка з краями, які можуть бути покритими лусочками, у хворих на лепру.

Клінічний діагноз базується на анамнезі та даних гістологічного дослідження. За наявності будь-якого сухого, з відсутністю волосся та з гіпоестезією ураження шкіри слід негайно запідозрити лепру, особливо якщо поряд пальпується периферійний нерв. При туберкульозній лепрі в біоптаті виявляють епітеліоїдні гранульоми з надлишком периферійних лімфоцитів, а при лепроматозній — велику кількість макрофагів з пінистою цитоплазмою. При підозрі на лепру слід провести спеціальне фарбування мазка за методом Файта, оскільки при фарбуванні за Ціль-Нільсеном бактерії можуть втратити свою кислотостійкість. У хворих з туберкулоїдною лепрою, на відміну від лепроматозної форми, наявна тільки невелика кількість збудників.

Типове лікування дапсоном та рифампіцином у хворих з туберкулоїдною лепрою триває 3–5 років, а при лепроматозній — пожиттєво.

КРОПИВНИЦЯ

Кропивниця характеризується сверблячими, чітко окресленими еритематозними міхурами з еритематозними, трохи піднятими краями і просвітленням у центрі (рис. 6). Унаслідок виділення гістаміну та інших медіаторів підвищується проникність судинної стінки, спричиняючи масивний набряк поверхневих шарів дерми.

Рис. 6.

Еритематозні міхурі з просвітленням у центрі та відсутністю злущення при кропивниці.

Залежно від етіології розрізняють алергічну, фізичну та ідіопатичну кропивницю. Алергічну кропивницю викликають пилок, їжа, ліки, грибки, плісень, Hymenoptera venom

та паразити (реакція негайної гіперчутливості I типу), вона також виникає як реакція на трансфузію та при сироватковій хворобі (внаслідок гіперчутливості відповідно ІІ та ІІІ типу з активацією системи комплементу).

До фізичної кропивниці зараховують кропивницю від натискування (виникає через носіння вузького одягу, на ступнях, при перенесенні важкого вантажу), холодову (звичайно трапляється на кистях, вухах, носі та холодніших ділянках тіла з підшкірною жировою клітковиною, наприклад, на латеральних поверхнях стегон у жінок), холінергічну (її спричиняє гарячка, гаряча ванна або фізичне навантаження), сонячну та дерматографічну. У більшості випадків специфічна етіологія залишається невідомою.

При кропивниці висипка звичайно триває від 90 хвилин до 24 годин. Міхурі при кропивниці значно зменшуються під дією найбільш потужних антигістамінних препаратів, але, як правило, цілком не зникають, вказуючи на те, що гістамін не є єдиним медіатором алергічної реакції. Висипання, які утримуються довше ніж 24 години, можуть вказувати на уртикарний васкуліт. Уртикарний васкуліт фактично не є кропивницею, а лейкоцитогенним васкулітом, який клінічно може нагадувати кропивницю, за винятком того, що ураження можуть утримуватися до 3–5 днів. У таких пацієнтів необхідне гістологічне підтвердження васкуліту за допомогою біопсії шкіри.

ПІДГОСТРИЙ ШКІРНИЙ ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК (ПШЧВ)

Підгострий шкірний червоний вовчак (ПШЧВ) проявляється кільцеподібною (рис. 7) або псоріазоморфною висипкою. Важливою рисою ПШЧВ є чутливість до світла, тому висипка звичайно розміщена на відкритих поверхнях шкіри. Половина пацієнтів відповідає чотирьом або більше критеріям системного червоного вовчаку (СЧВ) Американської ревматологічної асоціації. У хворих з СЧВ звичайно виявляють артральгії або артрит, невисоку гарячку, нездужання або міальгії. Перебіг системного захворювання легкий або середньої важкості, нирки уражуються рідко.

Рис. 7.

Підгострий шкірний червоний вовчак. Кільцеподібні еритематозні бляшки мають просвітлення в центрі, часто при поєднанні зі злущенням нагадують кільцеподібний псоріаз.

У 63% хворих з ПШЧВ виявляють антитіла до антигену Ro/антигену синдрому Шенгрена (SSA/Ro), у 5–10% таких пацієнтів наявний синдром Шенгрена. Встановлено, що антигени SSA/Ro, наявні в ядрі та цитоплазмі, під впливом ультрафіолетового світла типу В переміщуються на поверхню кератиноцитів. Антитіла anti-SSA/Ro сироватки крові можуть приєднуватися до відповідних антигенів, які з’являються на мембрані кератиноцита під впливом ультрафіолету, викликаючи ураження шкіри через цитотоксичний механізм.

КІЛЬЦЕПОДІБНА ВІДЦЕНТРОВА ЕРИТЕМА

Кільцеподібна відцентрова еритема (КВЕ) характеризується неущільненими кільцеподібними плямами із злущенням у межах еритематозних країв. Гістологічно периваскулярні лімфоцитарні інфільтрати групуються в дермі, нагадуючи картину “плаща та рукава”, із супутнім набряком сосочків, міжклітинним набряком та паракератозом. Кільцеподібні ураження найчастіше виникають на тулубі, сідницях, стегнах та гомілках, тоді як кисті, стопи та обличчя залишаються інтактними. Захворювання має тенденцію до рецидивування, загальна симптоматика трапляється рідко. Етіологія та патогенез невідомі.

Діагноз базується на клініко-морфологічних критеріях. Перебіг хвороби буває різним, оскільки КВЕ може тривати від кількох тижнів до 30 років, хоча більшість випадків — приблизно 9 місяців.

У більшості випадків лікування не потрібне, проте необхідне лікування первинного захворювання (якщо воно відоме). Для симптоматичного полегшення свербежу можна застосовувати місцеві або системні кортикостероїди чи антигістамінні препарати.

ІНШІ КІЛЬЦЕПОДІБНІ УРАЖЕННЯ ШКІРИ

Хронічна мігруюча еритема

— шкірний прояв хвороби Лайма. На будь-якій ділянці шкіри можуть з’явитися одна або більше великих еритематозних плям, які поширюються відцентрово, іноді із просвітленням у центрі, утворюючи кільцеподібні плями.

Поліморфна ексудативна еритема

— реакція, опосередкована клітинною ланкою імунітету, часто пов’язана із герпетичною інфекцією. Характерне ураження шкіри долонь, ступнів, ліктів та колін папулами або бляшками, які поширюються з еритематозними краями, тоді як центр тьмяніє або з’являється некроз, зумовлюючи “мішенеподібне” ураження.

Псоріаз

найчастіше супроводжується еритематозними бляшками, дифузно покритими товстими білими лусочками, проте може проявлятися кільцеподібними ураженнями з лусочками тільки по краях (рис. 8).

Рис. 8.

Псоріаз. Бляшки можуть бути покритими лусочками тільки по краях.

Монетоподібна екзема

часто пов’язана з сухістю шкіри, часто трапляється на гомілках. Наявні монетоподібні папули та бляшки з міхурцями, які можуть поширюватися з утворенням просвітлення в центрі, набуваючи кільцеподібного вигляду.

Підготував Богдан Борис

За какое время можно вылечить крапивницу

В течение 4-6 недель острая крапивница проходит практически у всех пациентов с этим диагнозом. Однако иногда острая форма может перейти в хроническую, и тогда заболевание становится неизлечимым, с периодами обострения и полной ремиссии с отсутствием симптомов, которые чередуются между собой.
Чтобы справиться с этой аллергической реакцией как можно быстрее, рекомендуется:

1. Немедленно обратиться к врачу в поликлинике или же вызвать «Скорую помощь».
2. На протяжении нескольких месяцев соблюдать гипоаллергенную диету.
3. Выполнять все назначения и рекомендации врача касательно лечения. Не прекращать принимать лекарства от аллергии при первых признаках улучшения состояния, а пройти полный курс.
4. Обязательно иметь в домашней аптечке современные антигистаминные препараты, рекомендованные аллергологом.

Автор:

Пугонина Татьяна Алексеевна, Терапевт

Симптомы

Для классической кольцевидной эритемы Дарье характерно острое начало:

• Кожные покровы покрываются монетовидными пятнами красной либо розовато-желтой окраски. Они могут вырастать до 15 см в диаметре.
• Пятна не чешутся и не зудят, также нет и шелушения. Иногда окантовка шелушится или покрывается везикулами — поверхностными полостями, заполненными экссудатом.
• Больного может беспокоить некоторое недомогание, увеличение температурных показателей, головная боль.
• Кожа может становиться отечной.
• Пятна локализуются большей частью на туловище, в районе грудной клетки, на коже живота и спины, а еще на поверхности конечностей. Возможно расположение кругов на лице и в ягодичной области.

Кольца при кольцевидной эритеме часто растут и сливаются, иногда они складываются в дуги либо гирлянды. Возможно формирование ажурных элементов. Центральная часть таких пятен покрыта гладкой и бледной кожей, а внешний край несколько возвышается над окружающими кожными покровами и имеет ярко-красную либо пурпурно-фиолетовую окраску. При ревматической эритеме цвет окантовки чаще всего не сильно выражен — она кажется бледно-розовой.

Кольца обычно остаются на коже в течение пары-тройки недель, далее исчезают, оставляя после себя места с застойной пигментацией.

Иногда пятна появляются на коже буквально за полчаса, например, при воздействии солнца либо холода, а затем так же быстро исчезают. Возможно развитие хронической формы недуга, которая обостряется в период межсезонья, а также летом.

Особенности у детей

У деток чаще всего диагностируют кольцевидную эритему ревматического происхождения, она может возникать при развитии полиартрита, ревмокардита либо ревматизма. Специалисты называют такой недуг особенным термином — кольцевидная эритема Лейнера. Болезнь имеет ряд специфичных симптомов:

• На коже туловища малыша появляются ярко-красные пятна, размером около пятикопеечной монеты. Они склонны к расширению и сливанию между собой.
• Они не доставляют ребенку никакого дискомфорта, не вызывают желания почесаться.
• Пятна присутствуют на теле в течение довольно продолжительного времени и проходят после успешной терапии основного ревматологического недуга.

Если основное заболевание становится хроническим, кольцевидная эритема у детей часто рецидивирует. Врачи уверены, что такое развитие событий связано с тяжелыми осложнениями на сердце и сосуды.